Київська Християнська Церква

Врешті-решт про те, що я вживаю наркотики, дізналися діти, а у мене їх троє. Вдома почалися гучні скандали. Йдучи в притони, залишала дітей на маму похилого віку. Поверталася додому лише коли тіло починало гнити від абсцесів. Зрештою я себе довела до дистрофії - при зрості 164 см мала вагу в 32 кг. Мені терміново потребувалась  операція,  грошей на яку не було. І моя донька з зятем взяли позику в банку. Господь вже тоді показував мені, що потрібно зупинитися. Після операції впродовж близько півроку я не вживала наркотики. Але потім все повернулося в новій силі, знову пішло по замкнутому колу: я стала колотися, а в перервах між наркотиками – і пити. Як говорять, з однієї крайності та в іншу.

Дві мої доньки покаялися і прийняли хрещення. Вони запрошували мене піти на служіння, але я всіляко відмовлялася: ніяк не могла зрозуміти,  як Бог може пробачити мої страшні гріхи?! Діти молилися за моє покаяння і порятунок моєї душі, а я продовжувала жити своїм брудним гріховним життям. В той час Господь показав мені, що через моє розпусне життя посадили до в'язниці сина Ваню. Так, адже коли я почала колотися, Вані було 12 років. Мої діти насправді не бачили материнського тепла і любові.

І ось одного разу моя старша донька Оля і внучка Настя вмовили мене піти з ними на недільне служіння в церкву. Було причастя і проповідь про те, як Бог віддав Свого Єдинородного Сина - Ісуса Христа на розп'яття за гріхи всього світу і за мої також. Після цього служіння я не спала всю ніч. Господь торкнувся мого серця, мені хотілося вити, плакати, кричати і просити у Господа прощення на колінах. У церкві я дізналася, що існує допомога наркозалежним у Києві. Вже через 2 дня донька купила квиток, і я поїхала до реабілітаційного центру церкви Відродження (нині – Київська і Макарівська християнські церкви), де покаялася і прийняла хрещення. Прийшло розуміння, що я отримала нове народження, нове життя, бо  Господь очистив моє серце і наповнив Своєю чистою любов'ю. І продовжує це робити і зараз.

У Бога немає безнадійних - реабілітаційний центр відкрив мені цю істину.

Я довіряю Господу! Його Божа Праведна Рука веде мене шляхом Істини. У своїх молитвах я прошу у Господа прощення за страшні гріхи і за ту біль, яку я заподіяла своїм дітям і рідним.

Слава нашому Спасителю Ісусу Христу!

З любов’ю, Світлана.