Свідчення Наташі

Понеділок, 23 липня 2018 10:03

Моя історія почалася ще до мого народження. Вагітна мною мама хотіла зробити аборт, оскільки їй на той час було 40 років, а батькові – 46. У них вже було двоє дорослих дітей, тому й вирішили, що я буду зайвою.

Перед походом до лікаря мамі приснився сон: дитина несе булку хліба. Цей сон зупинив маму від аборту. За людськими міркуваннями мама вирішила, що буде хтось, хто подасть їй в старості шматок хліба. І вона народила мене.

Але трапилося навпаки, адже в моє життя рано прийшли наркотики, а це – сором, це нещастя, це постійні проблеми.

Ці проблеми привели до того, що моя мама прийняла Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Мама отримала хліб, але це був хліб з неба, який прийшов до неї шляхом страждань і випробувань. Потім вона прийняла водне хрещення і померла, коли мені був 21 рік.

До останнього дня мама молилася за мене, але моя поведінка не змінювалася. Через рік я попала до в’язниці.

Коли мама ще була жива, я багато разів чула від неї Євангеліє, декілька разів відвідувала з нею церкву, але практично нічого не розуміла. Наркотик тримав мій розум в тумані, крізь який ніщо не могло пробитися.

Коли я звільнилася з в’язниці, їхала додому потягом, де й зустріла жінку з молодим хлопцем. Вони розповіли мені ще раз Євангеліє. І тоді щось торкнулося мого серця. В думках я звернулася до Бога: «Бог, якщо Ти є, якщо Ти такий, як розповідала мені моя мама, як розповідає зараз ця жінка, що мене чекає? Знову наркотики і система? Знову тюрма, чи, може, могила?».

Коли я приїхала до свого міста, то не пішла до коханця, не пішла до притону, а пішла через все місто на околицю. Чому я туди поперлася? Холодно, темно… Початок березня.

Але в одному з будинків на першому поверсі горіло світло. Цей будинок виявився молитвенним домом, який колись відвідувала моя мама. Коли я переступила поріг, до мене кинулась якась дівчина: «Наташа, здраствуйте, ми так довго вас чекали!» Пізніше з’ясувалося, що в цей час там проходила конференція, а одна з учасниць, яку звали Наташа, не приїхала.

Я розповіла їм, хто я, звідки. Мені дозволили заночувати. Я зрозуміла, що це Бог відповів на моє благання там, у потязі. Тоді у мене й відбулося покаяння. Я водночас зрозуміла, що Голгофа, розіп’ятий Син – все було для мене!

Вранці я зайшла в сусідню невеличку кімнату, стіни якої були обклеєні фотографіями історії церкви. Дуже багато фотографій на всіх стінах. Підійшовши до першої стіни, перше, що я побачила – це очі моєї мами. Серед сотень фото, які там були, мама в білому одязі, дивиться на мене і посміхається. Тоді я прийняла рішення поїхати на реабілітацію. Такою була моя дорога до Бога.

Наразі я пройшла реабілітацію, прийняла водне хрещення, півтора року є членом Макарівської християнської церкви, працюю, служу Богу і людям.

Слава Господу, який відповідає всім, хто стомився сам від себе і готовий змінювати своє життя!

вгору