Київська Християнська Церква

Мені 28 років. Виріс я у невеликому селі. Папа був учителем, мама працювала на заводі. Після закриття заводу мама залишилася безробітною. Татової зарплати нам не вистачало, і він поїхав за кордон на заробітки. Через кілька років мама поїхала до нього, а я залишився жити з бабусею.

З дитинства у мене були хороші друзі. Ми захоплювалися спортом, мотоциклами. Мені завжди хотілося бути на висоті. Можливо, я цим намагався компенсувати брак батьківської уваги і турботи. Доводив свою спроможність усьому світу і собі. У восьмому класі ми почали їздити на дискотеки і знайомитися з дівчатами, наслідували старшим хлопцям.

 Я жив очікуванням того, що поїду до Італії. Там мене чекала гарна робота, адже мама про все подбала. Це був мій блискучий план на успішне життя.

Приїхавши до Італії, я мав все, про що тільки можна було мріяти. Високооплачувана стабільна робота. Машини я міняв, коли хотів. Якісний відпочинок, море, гори, друзі, клуби, дівчата ... Так минуло три роки. Потім я зрозумів, що мене більше все це не радує. Багато хто скаже: «З жиру біситься!», а мені просто набридло. Мені був всього 21 рік, але відчував я себе глибоким цинічним стариком. Мій план з тріском провалився! Такий спосіб життя не давав мені абсолютно нічого.

Я неначе взяв від життя все і не знайшов головного. У мене почалася депресія. Я намагався забутися в клубах - друзі, випивка, дівчата, але нічого не допомагало. На ранок все знову ставало сірим і похмурим. Мені навіть побажати вже було нічого! Я все мав, але жити ставало все більш нестерпно. Посилювалося відчуття програшу. Це важко пояснити. В такому стані я прожив ще два роки.

Мама розлучилася з татом ще до мого приїзду в Італію. Папа повернувся в Україну і жив біля Києва. На момент  закінчення школи я мав вибір, як вчинити. Я міг залишитися з татом в Україні, але я вибрав Італію. Тоді все частіше приходили думки про помилковий вибір. Ось тільки зважитися на переїзд назад сил не було.

Батько займався продажем книг і часто надсилав мені хорошу літературу по психології. Всім серцем я намагався знайти там відповіді. Дуже хотілося просто радіти життю. Мене стомлював депресивний стан, і я шукав вихід. Психологія мені не допомогла.

У черговий вечір я поїхав з клубу один. Це було нетипово для мене. Зазвичай я спочатку розвозив друзів по домівках. У цей вечір було все по-іншому. Я дуже втомився. Настрій був жахливим, загальні веселощі й алкоголь не допомагали. Я, нікому нічого не сказавши, поїхав додому. Був на підпитку. Під'їжджаючи до будинку, просто виключився за кермом і врізався у бетонну стіну. Я не пам'ятав, як це сталося. Машину розрізали, щоб мене дістати. Прокинувся, коли поліція витягала мене з розрізаної машини. Ніхто не думав, що я живий. Машину потім просто утилізували. Ні про який ремонт  не було й мови. На мені ж не виявилося жодної подряпини.

Першим почуттям, яке я відчув, побачивши, що сталося, була радість. Я зрозумів, що моє життя більше не буде колишнім. Можливо, мене посадять у в'язницю за водіння у нетверезому стані? А може, я нарешті наважуся поїхати до батька? Було все одно, я просто щиро радів, що тепер все зміниться.

Через кілька днів після аварії я зважився летіти до батька в Україну.

Пам'ятаю свою зустріч з батьком, як він радів моєму приїзду. Ми разом лежали на ліжку і багато розмовляли. Потім він включив мені проповідь. Я не хотів слухати. Просто лежав і думав про своє. Але раптом почув чіткі слова, які ніби звернені саме до мене. Про мій пошук щастя. Про те, як я не можу знайти повноти і радості в цьому світі: ні в грошах, ні в задоволеннях, ні в стосунках. Що мій пошук не потрібен. Мені завжди буде мало, тому що я не там шукаю. Мене створив Господь. Ніщо в світі не зможе наповнити мою душу радістю більше, ніж Сам Бог. Моє щастя - це примирення з моїм Творцем. І це було одкровення для мене. У моїй свідомості все стало на свої місця. Прийшло розуміння того, що  треба робити.

Коли я відлітав з Італії, мама подарувала мені Біблію. Найцікавіше, що ні моя мама, ні мій тато на той момент не були віруючими людьми. Я почав читати Біблію. За кілька місяців я прочитав її від корки до корки. Те, що зі мною відбувалося, складно описати словами. Я плакав, радів, переживав ... Поступово отримував відповіді на свої питання. Змінювалися мої думки, світогляд. Все було по-іншому, по-новому. Відбулося знайомство з унікальною особистістю - Ісусом Христом. Потім я покаявся. Це сталося чотири роки тому.

Звичайно, мені багато чого було ще невідомо. Як жити по-іншому? Куди тепер йти? Що робити? Я знову намагався влаштувати своє життя звичними для мене способами, тільки тепер в Україні. Я все ще випивав, тільки тепер було гірко на душі після цього. Забутися не вдавалося. Було розуміння, що я йду проти Бога, коли п'ю. Але як з цим боротися, не знав. Я почав ходити до церкви. Але ситуації з випивкою і гулянки періодично повторювалися. Треба було кардинально щось змінювати. Я просив Бога показати мені вихід. І Він показав.

Мій батько знайшов в інтернеті оголошення про реабілітацію. Центр знаходився в Макарові, і я вирішив спробувати.

Сказати, що це було легке рішення - значить обманути. Я не був алкоголіком, тим більше наркоманом. Жити кілька місяців у тісному спілкуванні з такими людьми - перспектива не райдужна. Але я обіцяв Господу пройти все.

На реабцентрі насамперед я вчився смирення. Було відчуття, що це основна моя проблема! Я ніколи раніше не замислювався про те, що я дуже горда людина. Саме там Господь мені показав, який я насправді. Я дуже вдячний Ісусу Христу за ці життєві уроки.

Я прийняв рішення залишатися в цій церкві в Макарові. Після реабілітації переїхав на центр адаптації. Хрестився і вже більше року живу тут. Займаюся молодіжкою. Мені подобається спілкуватися з підлітками, є чим поділитися. Планую надалі піти вчитися, щоб бути більш ефективним у цьому служінні. Мій батько рік тому хрестився.

Сьогодні я знайшов себе. Господь відкрив мені, хто я і для чого я існую. Тепер я знаю, як це - по справжньому радіти. Я закликаю Вас зупинитися і переглянути, чи туди ви йдете? Може, у Вас все добре поки що. Є гроші, здоров'я, ви не страждаєте будь-якою залежністю і щиро вважаєте себе хорошою людиною. Але це самообман, ви ніколи не зможете бути задоволені досягнутим. Справжнє почуття задоволення, мир, спокій, радість і відсутність страху - тільки в Господі. Це абсолютно інша якість життя. Не бійтеся змін! Доброго Вам шляху.